До Всесвітнього дня поезії, який щороку відзначається 21 березня, викладачами кафедри інформаційної, бібліотечної, архівної справи, соціально-політичним та гуманітарних дисциплін Хоменко О.О. та Мовчан О.В. було організовано творчий захід для студентів Юридичного факультету та Фахового бізнес коледжу 1 курсу, у формі декламування віршів сучасної молодої поетеси Юлії Ілінської-Драган!
Поезія – це чарівна скрипка в яку закохуються багато людей, незважаючи на вік, професію, національність. Реалії сьогодення породжують і вибір віршів!
Пишаємося талановитими поетами і нашими студентами Європейського університету.
***
А завтра квітень…
А завтра постукає в двері нам квітень.
Такий як і завжди, та все ж не такий.
Ми всі перестали на повну радіти,
Кохати, сміятись, бо ж присмак гіркий…
І все наче завжди : висаджуєм квіти,
П’єм каву, гортаєм фейсбук, телеграм,
Йдемо на роботу, готуємо звіти,
Дітей — на уроки, в неділю до мами.
Будильник удосвіта буде дзвеніти,
Пробіжка, зарядка, повітря ковток.
І так як вторік буде все зеленіти,
Та тільки, чомусь, стоїть в горлі клубок…
Невже завтра знову прийде до нас квітень?
Його не злякають ті звуки тривог?
В думках наших буде одне бовваніти:
Що буде він Квітнем добра й перемог!
Юля Ілінська Драган
***
У чому таємниця Чорнобаївки?
Давним-давно, ще в тисяча сімсот якомусь році,
Козацьке військо рушило в похід.
Під керівництвом Чорноброва – хлопця,
В котрого козаком був батько й дід!
Всі отамана Чорноброва знали,
Турки дітей лякали, мов бабаєм,
А козаки безмірно поважали
І вкрадьки називали Чорним Баєм!
Мета походу — Кримський перешийок.
Спустились по Дніпровій течії,
Татарам добре намилили шиї,
Тоді запеклі там велись бої…
За літо збудували три фортеці —
Високі, крепкі, стіни кам’яні,
А посеред споруд, в самому серці,
Церквицю із Покровою в стіні.
Із волі Господа з’явилась ця місцина!
Ні містика, ні чари потойбіччя.
Хто із мечем прийде сюди – загине
І вічним сном поляже на узбіччі!
Юлія Ілінська-Драган
***
Маріупольський драмтеатр
Ще ні один театр світу ТАКУ не бачив драму!
Ще ні в однім театрі світу ТАК не молилась мама…
У залі пусто, сцена спить— на ній нема акторів,
В підвалі пишеться сюжет… Так не зіграєш горе…
Таку надію у очах не зрітимеш на сцені,
У жодній п’єсі не знайдеш такого ти смирення,
Дорослий погляд у дітей, вже сліз немає більше…
Такого не побачиш ти на світових афішах!
У бомбосховищі аншлаг, всі глядачі — актори!
В єдину п’єсу їх звела війна, безвихідь, горе…
Немає сцени… рухнув зал, але вціліли люди!
Новий напишемо сюжет! Живі! Все інше – буде!
Юлія Ілінська-Драган
